ЖОЛУДЕ́ВИЙ, рідше розм. ЖОЛУДО́ВИЙ, ЖО́ЛУДЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до жо́лудь. Як смачно хрустять восени під ногою оці жолудеві чашечки! (Донч., IV, 1957, 52); // Вигот. з жолудів. Жолудеве борошно.
∆ Жолуде́вий довгоно́сик — невеликий жук з довгим тонким хоботком, що живе в жолудях. Перші опалі жолуді на насіння непридатні, бо вони в масі пошкоджені жолудевим довгоносиком (Колг. енц., І, 1956, 703).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 543.