ЗАБРЬО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБРЬО́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Ідучи, забризкувати водою, росою, забруднювати болотом і т. ін. (взуття, одяг тощо). Вони пішли луками, поскидавши черевики, щоб не забрьохати їх у росу (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 30.