ЗАГЕЛГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАГЕЛГОТІ́ТИ, очу́, о́тиш, док.
1. Підсил. до заге́лгати. Гуси загелготіли на березі (Ю. Янов., II, 1954, 166).
2. перен., розм. Почати голосно, збуджено говорити; закричати, загомоніти. Матушки, мов гуски, загелготали: — Та що ви, отець Хризант? (Кол., Терен.., 1959, 229); Бабахнув зненацька пістолетний постріл. Загавкали сторожові пси, загелготіли, забігали по табору конвоїри (Коз., Гарячі руки, 1960, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 75.