ЗАГРИЗА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАГРИ́ЗТИСЯ, зу́ся, зе́шся, док.
1. з ким і без додатка, розм. Починати гризтися, сваритися. Палажка.. все частіш і частіш загризалась з Оришкою (Тесл., Вибр., 1950, 103); — День не пройде без того, щоб ви не загризлися; хвилину душа спокійно не побуде на місці!.. (Мирний, III, 1954, 115); Перед війною Роман Денисович і справді загризся з своїм районним начальством (Підс., Віч-на-віч, 1962, 28).
2. Починати кусати, гризти один одного (про тварин). [Дранко (хутко підбіга до свого тину і загляда у двір):] Собаки загризлись! (Крон., І, 1958, 178).
3. тільки недок. Пас. до загриза́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 92.