ЗАДИРА́КА, и, ч. і ж. Людина, що своїми діями, словами призводить до сварки, бійки, бешкету; забіяка, бешкетник. — Здорові були, дідусю, — привітався Савка з дідом Омельком.. — Спасибі, — подякував старий, не пізнавши вчорашнього задираку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 109.