ЗАМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМА́ЗАТИ, а́жу, а́жеш, док., перех.
1. Мажучи чим-небудь в’язким, липким, заліплювати, зашпаровувати (отвір, щілину і т. ін.). Їх [зерносховища] спочатку добре обмітають від павутиння, пилу та замазують глиною всі щілини (Зерн. боб. культ., 1956, 42); // Густо, суцільно покривати що-небудь чимсь (фарбою і т. ін.). [Диякон:] Прісцілло, ми знайшли коновку фарби, і вже брати замазують [мозаїку] (Л. Укр., II, 1951, 422); * Образно. Надворі стояла темна ніч; густі хмари замазали небо, ні місяця не видко, ні зорі не блищать… (Мирний, І, 1949, 286).
◊ Замаз́увати (зама́зати) о́чі кому — відвертати чию-небудь увагу; обдурювати когось. [Роман:] Скажіть, бога ради, від чого це, як тільки балачка наша доходе [доходить] до краю, до діла, ви зразу починаєте замазувати мені очі чорт батька зна чим? (Кроп., II, 1958, 16); Зама́зувати (зама́зати) ро́та кому — примушувати кого-небудь мовчати. — Лестощами та приязню ви мені тепер рота не замажете! — сказав він (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 542).
2. перен. Навмисно приховувати що-небудь, пом’якшувати враження від якогось вчинку і т. ін. Догана перед строєм, осуд командування і товаришів повинні вплинути на хлопця. В усякому разі замазувати цей випадок не можна (Багмут, Щасл. день.., 1951, 70); Катерина відчинила двері до кабінету, пропускаючи Су-лімана першим. Цим дешевим прийомом хотіла, здається, замазати свій попередній недипломатичний хід (Вільде, Сестри.., 1958, 159).
3. Забруднювати чим-небудь, у щось. Мати влаштувалася.. у відділ штучних товарів. Все-таки тут легше, ніж за великим прилавком, де треба весь час нарізати ковбасу, жиром замазувати руки (Автом., Щастя.., 1959, 149); * Образно. Здалека йшли [сосни], переходили річки фіолетові, дороги, глибокі багна — й замазали ноги, бо до половини пні були сірі, як засохле болото (Коцюб., II, 1955, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 200.