ЗАМАКІ́ТРЮВАТИСЯ, ю́ся, ює́шся, недок., ЗАМАКІ́ТРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Втомившись від якихось турбот, клопотів, не сприймати більше нічого. Порадь мене, ..у тебе голова свіжіша, а я замакітрився тою конторою (Коцюб., III, 1956, 163).
◊ Голова́ замакі́трюється (замакі́трилась); У голові́ замакітрюється (замакітрилось): а) про стан запаморочення. — Отакої, — кажу, — я ж уроки вчив, аж голова замакітрилась! (Донч., V, 1957, 179); б) про втрату здатності розумно, тверезо міркувати. [Самопал:] Я тебе, Антоне, сорок років знаю… Ти як вийшов у передовики, так тобі.. і замакітрилась голова… Здалось тобі, що ти — пуп землі (Зар., Антеї, 1962, 215);
Світ замакі́трився кому — те саме, що Світ закрути́вся (див. закрути́тися2). В голові стукав, неначе хто молотком в виски лупить, світ мені зовсім замакітрився (Н.-Лев., III, 1956, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 200.