ЗАСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ЗАСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. розм. Рухаючись, пересуваючись, поміщатися куди-небудь. Заспокоївши голод, хлопець засунувся під якийсь пліт у лопушшя і заснув (Фр., VIII, 1952, 334).
◊ Як за стіну́ засу́нутися див. стіна́.
2. розм. Те саме, що зачиня́тися. Знов засунулась кватирочка (Л. Укр., III, 1952, 567); // Зачиняти, замикати на засув двері зсередини. Дмитро засовується у ванькирчику, набитому вуликами, діжками, рамами, і зразу засинає нервовим чутким сном (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 628); Я помию, поперетираю миски, горшки, та візьмемо засунемося та й спати полягаємо (Мирний, 1, 1954, 75).
3. розм. Пересовуючи краї занавісок, завіси і т. ін. до кінця, затулятися, закриватися, стаючи невидимим для кого-небудь. Люцілла поспішно засувається завісами (Л. Укр., III, 1952, 321); // Заволікатися, вкриватися чим-небудь. Небо, весь день погідне, засунулося надвечір густими хмарами (Фр., V, 1951, 85).
4. Обвалюючись, засипаючись чим-небудь, зрівнюватися з поверхнею (про ями, заглибини). Я побіг в яр… Глянув і задеревенів. Яма засунулась (Ірчан, II, 1958, 179).
5. тільки недок. Пас. до засо́вувати, засува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 322.