ЗВЕ́РШУВАТИСЯ, ується і ЗВЕРША́ТИСЯ, а́ється, недок., ЗВЕРШИ́ТИСЯ, и́ться, док., книжн.
1. Відбуватися, здійснюватися (про які-небудь важливі процеси, справи і т. ін.). Ми ще в боргу і у великому боргу перед рідною землею, де звершується стільки хороших і героїчних справ (Літ. газ., 15.III 1959, 4); Над квітучим збіжжям.. тремтіла зелена хмарка пилку. Звершалась тайна запліднювання (Гжицький, Вел. надії, 1963, 197); Ярослав Громійчук.. картав свою необачну долю за те, що привела його на світ, коли вже одгриміли всі війни і революції, звершилися усі подвиги і великі відкриття (Вол., Місячне срібло, 1961, 199); // Ставати дійсністю, справджуватися (про мрії, сподівання, передбачення).
2. тільки недок. Пас. до зве́ршувати і зверша́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 469.