ЗВО́МПИТИ, плю, пиш; мн. зво́мплять; док., діал. Втратити самовладання; розгубитися. Йон звомпив під поглядом жінки, якої він боявся (Коцюб., І, 1955, 264); Він не звомпив перед лицем смерті, він не залишив поля бою, він не зрадив бойових товаришів (Трип., Дорога.., 1944, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 496.