ЗВОРОХО́БЛЮВАТИ і ЗВОРУХО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗВОРОХО́БИТИ і ЗВОРУХО́БИТИ, блю, биш; мн. зворохо́блять і зворухо́блять; док., перех., діал. Хвилювати. Парасчин стогін зворухоблював на вулиці бабів, що плакали й хрестилися (Кач., II, 1958, 135); Та тут скоїлася пригода, яка мала надзвичайні наслідки, бо зворохобила ввесь острог та боярство (Оп., Іду.., 1958, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 497.