ЗРУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗРУ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док. Починати рухатися, переміщатися. І в ту ж мить бахнув постріл, а натовп з криком і з зойками зрушився й шарахнувся геть (Головко, II, 1957, 344); Вдарившись буферами, шарпнувся, зрушився з місця ешелон (Гончар, II, 1959, 172); // Втрачати попереднє положення. Землетрус! Я зрозумів одразу. Я стояв і дивився, стерплий увесь, як зрушились стіни, немов живі, як вони загойдались над головою (Коцюб., II, 1955, 404); // перен. Починати діяти. Сидів він [король] у Львові, полював, молився, грав у карти, збирав посполите рушення, але іржавий папіввіджилий механізм посполитого рушення ніяк не міг зрушитися (Тулуб, Людолови, II, 1957, 504).
Спра́ва зру́шилася (зру́шиться) [з мі́сця (з ме́ртвої то́чки) ] — розпочалася (розпочнеться) робота, діяльність для здійснення якоїсь справи. Зараз у мене з’явилася певність, що.. справа зрушиться з мертвої точки (Руд., Остання шабля, 1959, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 720.