КА́ПЧИКИ, ів, мн. (одн. ка́пчик, а, ч.). Зменш. до ка́пці. На ній коротенька біла сукеночка і жовті нові капчики з помпонами, що я недавно купив їй (Коцюб., І, 1955, 420); Тремтячими руками Люба поправила на ніжках доньки жовтенькі капчики (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 98.