КА́РІЄС, КАРІО́З, у, ч., мед. Руйнування тканини кістки, зуба внаслідок запально-дистрофічних процесів, що відбуваються в них; костоїда. Постійні зуби у дітей вкриті тоншою емаллю, ніж у дорослих, внаслідок чого вони легко можуть зазнати пошкодження (карієс) (Шк. гігієна, 1954, 95); При оптимальній концентрації фтору в питній воді (і в їжі) карієс зубів виникає набагато рідше, ніж при його нестачі (Наука.., 8, 1968, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 106.