КОПИ́СТКА, и, ж. Дерев’яна лопатка для розмішування чого-небудь. Хапаючись, так повернула [Мелашка] кописткою в горшку, що вона зав’язла в густій лемішці, хруснула й переломилась (Н.-Лев., II, 1956, 324); Розчин старанно перемішують дерев’яною кописткою, щоб грудочки добре розтерлися (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 281.