КОРОВА́Й, ю, ч., етн. Великий круглий пухкий хліб із прикрасами з тіста, який печуть на весілля. Хорошії коровайниці хороший коровай бгають (Номис, 1864, № 7156); Починався весільний обряд.. печенням короваю (Фр., VIII, 1952, 61); На середньому столі стояв.. великий, спечений на всю піч з різними фантазіями коровай (Кач., Вибр., 1953, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 295.