КО́СЯ, і, ж., дит. Коник. — Служу ясному пану! — скрикнув Панталаха і скочив до коней.— .. Стій, косю! (Фр., II, 1950, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 309.