КРЕ́СНУТИ, не, недок. Тріскаючись, ламаючись, зрушувати з місця (про кригу). Крига почала креснути (Сл. Гр.).
КРЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до креса́ти 1, 2, 4. Чумак.. дістав з кишені гаман, набив люльку тютюну, взяв губку та крицю, креснув — і викресав (Україна.., І, 1960, 67); Супротивник одсувається назад.., щоб, бува,.. не креснув зачепа… (Мирний, І, 1949, 301); Трамвайні блискавиці Креснули віддалік (Рильський, Поеми, 1957, 22).
◊ Кре́снути очи́ма (поглядом) — гнівно глянути, подивитися. — Ух,— знов водночас креснули очима Кожух і Сидорін (Баш, Надія, 1960, 169); — У нас, знаєте, мова коротка,— креснув офіцера поглядом Варжак (Гончар, II, 1959, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 336.