КРУТИ́Й, а́, е́.
1. Майже прямовисний; стрімкий; протилежне пологий, положистий. Хмарочки стали розходитись.. і покотились геть-геть за крутії гори (Кв.-Осн., II, 1956, 41); Максим Колиберда натрапив таки каменюку і пошпурив на Данила. Камінь виписав круту траєкторію в чистому небі (Смолич, Мир.., 1958, 10); // Обривистий, урвистий, прямовисний (про берег, стіну урвища). Круті глинясті стіни урвища жовтіли (Коцюб., І, 1955, 346); Є на Дніпрі крутий і шпилястий берег (Баш, На землі.., 1957, 43); // Високо піднятий, бурхливий (про хвилю, морський прибій). Грає море. Хвилю підіймаючи круту (Мал., Звенигора, 1959, 20); // перен. Дуже сильний, відчутний (про підвищення рівня розвитку чогось). Партія і Радянський уряд вживають кардинальних заходів до забезпечення крутого піднесення сільського господарства (Ком. Укр., 3, 1965, 3).
2. Дуже загнутий, вигнутий, сильно закручений. Корови поважно несли в обори своє голе рожеве вим’я та круті роги (Коцюб., II, 1955, 398); — Ходімо, ходімо,— охоче обізвався славнозвісний кошовий, закидаючи за вухо крутого вуса (Вишня, І, 1956, 328); // Чітко окреслений, опуклий, рельєфний (про чоло, ніс і т. ін.). В цього [парубка] невеличка борода.., крутий високий лоб (Гр., II, 1963, 7); Оцей.. кремезний, вилицюватий юнак з крутим підборіддям, завжди.. нагонить на інших настрій діловитості і серйозності (Гончар, І, 1954, 459).
3. Дуже вигнутий, не поступовий (про поворот шляху, річки тощо). Далі крутими завертнями повертала вона [річка] до гори (Мирний, І, 1954, 256); Інколи над берегом Прута проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Коцюб., І, 1955, 352); Проїхали і цей кілометр, а дорозі ще не кінець, це тільки крутий поворот (Гончар, III, 1959,171); // перен. Несподівавий, раптовий (про зміну в поведінці, суспільних явищах, подіях тощо). Мінялися влади. Круті повороти робило життя (Гончар, II, 1959, 10); Сталась з людиною зміна крута (С. Ол., Вибр., 1959, 275); // перен. З відчутними, помітними переходами (про мелодію). Пісня його була крута в колінах, то стрімких, то журливих, то радісних, то уривчастих (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 341).
Крути́й тано́к (та́нець, ряд) — весняна дівоча гра, у якій ланцюжок танцівниць робить завороти, зигзаги. Одні навзаводи біжать, а другі Крутії танці водять (Фр., X, 1954, 388).
4. Суворий, твердий, непіддатливий (про характер, вдачу людини й про людину з таким характером); протилежне лагідний. Він боявся батька, його крутого норову, твердого слова (Н.-Лев., І, 1956, 188); Виказувала.. характер тільки Варвара; сувора, крута і справедлива дівчина (Вол., Місячне срібло, 1961, 174); // перен. Рвучкий, сильний, лютий (про вітер, мороз). Од вітру крутого закрившись полою, ..Черкнув [партизан] сірника (Перв., І, 1958, 348); — А хто з нас забуде.. Як бив із крутими вітрами у тіло.. Нещадний, колючий пісок? (Гірник, Друзі.., 1953, 13).
◊ Круті́ за́ходи — суворі, рішучі дії, спрямовані проти кого-, чого-небудь. — Як на мене, то треба вжити крутих заходів.. і вщент зруйнувати їхнє хижацьке гніздо (Тулуб, Людолови, І, 1957, 14).
5. розм. Міцний, твердий. На крутеє дерево треба крутого клина (Номис, 1864, № 3890); — Бачте, яка буйна [картопля]! А вгризніте, яка крута! (Барв., Опов.., 1902, 428); * Образно. Сокира рубала Японські дроти на льоту, Так, мовби сто років збирала Для помсти цю силу круту (Нагн., Вибр., 1950, 212); // Туго зав’язаний, сплетений. Разом із цим ще одне так різко випливало з давнини: нагай на батьківській червоножилавій руці — крутий, ушестеро переплетений (Крот., Сини.., 1948, 14); * Образно. Я почав марити, як-то осього крутого вузлика, що лихе життя його зав’язало, добродій становий буде розв’язувати? (Мирний, IV, 1955, 359).
6. перен., розм. Дуже складний для розуміння. [Лікар:] Говориш ти загадками крутими! (Фр., XI, 1952, 252); В дитячих головах тиснуться не дитячі круті мислі (Головко, II, 1957, 365); // Який важко сприймається, засвоюється (про слово, мелодію тощо). Не круте ймення, та забула (Сл. Гр.); Крута пісня; // Сповнений труднощів; важкий, складний. Хвилина була крута (Мирний, IV, 1955, 13); І куте слово теж не зле-бо В горнилі душ нести сюди. Де мудрість віку в дні круті Стоїть в величній простоті (Мал., Листи.., 1961, 17).
7. перен. Гострий, різкий, дошкульний (про вислів, розмову тощо). Крутою була розмова (Гончар, Таврія, 1952, 105); // Грубий, брутальний (про лайку). Скиба похмурий дивиться на них якийсь час і стиха, без слів, самими губами, вивернув із себе круту лайку (Головко, І, 1957, 307); // Непристойний, масний (про жарт, анекдот і т. ін.). Серед грізних вигуків та нахвалок на козаків почулися раптом веселі жарти та круті дотепи (Головко, II, 1957, 314); Мов мурашня, копошиться людська маса, вигукуючи круті слова, гогоче (Чаб., Балкан. весна, 1960, 350).
8. Дуже густий внаслідок тривалого варіння (про їжу). І ласощі все тільки їли [праведники], ..Крутії яйця з сирівцем (Котл., І, 1952, 149); Каша у нас пшоняна, крута, увариста (Ю. Янов., V, 1959, 158); // Густо замішаний (про тісто). Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (Горд., II, 1959, 345); // В’язкий, тягучий (про мокрий грунт). Здавалося — йди хоч століття, все буде під ногами цмокати крута земля, сіятиме.. дощ (Гончар, III, 1959, 136); Круте болото; // перен. Низький, сильний (про голос); густий (у 4 знач.). Цибатий Невкипілий.. дзьобав крутим басом Муху Івана (Головко, II, 1957, 220).
9. Дуже насичений, міцний (про настій, навар, тютюн, запах і т. ін.). В хаті повно людей. Намоклі сіряки, крутий тютюн, .. кашель… (Мик., II, 1957, 7); Крута кава; Крутий чай; * Образно. Люблю клопоти, й землю, й цвіт. Своїм горбом, як кажуть, чую Його [життя] крутий солоний піт (Мал., Серце.., 1959, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 373.