КРУТЬ, присудк. сл., розм. Уживається як присудок за знач. крутну́ти і крутну́тися. Повибігали якісь панночки..; повертілись перед очима, та й круть за двері! (Вовчок, І, 1955, 75); — Побачила нас [хазяйська дочка] і — круть у хату (Тют., Вир, 1964, 168).
◊ Ні круть ні (ані́) верть — про безвихідне, тяжке становище. Розкажи [ластівочко]: чи й там, як тута, Пекло скрізь— ні верть ні круть (Граб., І, 1959, 327); Тут не зарадиш: ні круть ані верть (Павл., Бистрина,, 1959, 106); Хоч (чи) круть, хоч (чи) верть — що не роби, нічого не вдієш. Руба поставив [Тарас] питання: «Хочеш за мене заміх: чи ні?» .. Отут мені, хоч круть, хоч верть (Мур., Жила.. вдова, 1960, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 378.