КУ́МКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати звуки «кум-кум» (про жабу). Посеред нього [болота] в калюжах кумкали жаби (Фр., ІІІ, 1950, 118); Мені згадалось, як минулої весни сюди, на пустельну заплаву, де росли очерети і кумкали жаби в сонних озерцях, прийшов земснаряд і перший порушив споконвічну тишу гуркотом своїх машин (Жур., Вечір.., 1958, 136); // Видавати звуки, схожі на крик жаби. Вони негайно ж охрестили його жабником, стали кумкати й плигати по-жаб’ячому (Ю. Янов., II, 1954, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 398.