КУ́РИ, е́й, мн. Загальна назва свійських птахів родини курячих; курки й півні. Гафійка сиділа на призьбі за хатою. Біля ніг її кружились кури (Коцюб., II, 1955, 19); — Почекай, курей погодую та проведу тебе трошки (Шиян, Переможці, 1950, 36); // М’ясо цих птахів; курятина. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91).
◊ Гроше́й [і] ку́ри не клюю́ть у кого — дуже багато грошей у когось. В нього [Созоненка] грошей кури не клюють (Стельмах, II, 1962, 355); [І] ку́ри загребу́ть кого — загине безслідно хто-небудь. Ку́рям на сміх — про що-небудь явно безглузде.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 407.