КУРО́К, рка́, ч. Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї. Кармелюк виймає пістолет, оглядає його, цокає курком (Вас., III, 1960, 449); // розм. Спусковий гачок, натискуючи на який цей механізм приводять у дію. Палець ліг на курок… (Сос., І, 1957, 426).
Зво́дити (звести́) куро́к — приводити курок у положення готовності до пострілу. Замфір врешті зважується, піднімає рушницю, зводить курок 1... кидає її у рів, далеко від себе (Коцюб., І, 1955, 216); У руці в Матюхи хрупнув наган — то він курок звів (Головко, II, 1957, 146); Спуска́ти (спусти́ти) куро́к — стріляти. [Маша:] Другим [оком] дивись на мушку. Припини дихання і враз спускай курок (Мик., І, 1957, 244); Іван Силович навів дуло рушниці просто Литці в праве рамено і рвучко спустив курок (Епік, Тв., 1958, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 412.