КУРІННИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до курі́нь 1. Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток. Було наказано будувати легкі тимчасові палатки курінного типу (Гончар, І, 1954, 444).
2. у знач. ім. курінни́й, но́го, ч., іст. Те саме, що Курінни́й ота́ман. Прокіп Іванович був тоді нашим курінним. І що то за козак з його був!..Розумний, чулий, правдива, щира козацька душа, без помсти й користі (Стор., І, 1957, 177); До вибору курінного братчики ставились особливо уважно (Добр., Очак. розмир, 1965. 21); Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов.. І до юрби полонених сам курінний підійшов… (Сос., І, 1957, 185).
Курінни́й ота́ман, іст.: а) виборна особа, що керувала куренем (у 3 знач.). Тілько три чайки, слава богу, Отамана курінного. Сироти. Степана молодого, Синє морене втопило (Шевч., І, 1951, 285); [Горобець:] Дозволь слово мовити, курінний отамане (Корн., І, 1955, 223); б) ватажок куреня (у 5 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 409.