КУШНІ́Р, а, ч. Фахівець, що вичиняє хутро із шкури та шиє хутряні вироби. Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать. Він, бач, був кравцем і кушніром (Н.-Лев., І, 1956, 55); Зажила собі великої слави дивовижно гарна робота гуцульських кушнірів, Це вони шиють напрочуд гарне вбрання — кептари (Мас., Під небом.., 1961, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 425.