КІЛЬВА́ТЕР, а, ч. Струмінь води по лінії кіля позаду судна, що рухається.
У кільва́тері пливти́ (йти, ї́хати) — в одну лінію та в одному напрямі пливти, їхати, іти. У кільватері.. пливли есмінці, лідери есмінців, лінкор і два крейсери (Кучер, Чорноморці, 1948, 21); Забризкана болотом півторатонка, на якій полковник з майором добиралися до Філонова, ішла в кільватері за іншими машинами (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 160.