ЛЕЖНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що лежа́ння. За лежнею ні́коли й посидіть (Укр.. присл.., 1955, 200); — Господи, яке то вже до лежні воно! Хоч би людей стидався! (Тесл., З книги життя, 1949, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 471.