ЛЮБА́С, а, ч., діал. Коханець. Прилюдно цілувалася і обіймалася [Палагна] з ним, не криючись навіть, що має любаса (Коцюб., II, 1955, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 561.