МА́ТІРКА1 див. матірки́.
МА́ТІРКА2, и, ж. Коноплі з жіночими квітками, що дають насіння та з яких виробляють грубе волокно. Мотрі на осінь ніби легшає трохи: хатня робота — спочинок, а надворі — прихватком тіпає плоскінь або матірку (Мирний, II, 1954, 110); Рослини конопель з чоловічими квітками називаються плоскінь, а з жіночими — матірка (Техн. культ., 1956, 127); Літа огорнули вас, обліпили клопоти, як насіння обліплює дозрілу матірку на підметах (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 650.