МЕ́БЕЛЬ, МЕ́БІЛЬ, белі, ж., заст., рідко. Меблі. Друга хата, простора, як і столова, з м’якою мебеллю, привітно усміхнулася до гостей, коли туди розчинили двері (Мирний, III, 1954, 289); Довго ходив Ясь по світлиці, оглядаючи стареньку і простеньку мебіль, дешевенькі картинки на папері (Н.-Лев., І, 1956, 168); [Валентина Вас. (витирає очі):] Все довелося кинути. Книги, малюнки, всю нову мебель придбали (Коч., II, 1956, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 661.