МЕРЕ́ЖАННЯ, МЕРЕ́ЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. мере́жати, мере́жити.
2. Мережані (вишивані, різьблені) узори на чому-небудь. Крісло єсть у тій хатині, Все в мережанні дивнім, Хто сидить там, той щасливий, Я — щасливцем був таким! (Л. Укр., IV, 1954, 123); * Образно. Де-не-де чорніє мереження ріль (Головко, І, 1957, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 674.