МИТТЄ́ВИЙ, а, е, МИТТЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Який триває, існує лише мить; короткочасний, скороминущий. Приходив [Мічурін] до неї [природи] вже не як узурпатор і воїн, який вимагав покори, а як.. мізерно дрібна її частка, скороминуща, майже миттєва в безупинному русі життя (Довж., І, 1958, 498); Радісно і трохи аж тоскно стало дівчині від цієї миттєвої зустрічі з капітаном (Гончар, Тронка, 1963, 182).
2. Який має відбутися, статися швидко, раптово. У практиці польотів на сучасному винищувачі неминучі гострі ситуації, які вимагають миттєвого з’ясування причин їх появи і блискавичної реакції (Рад. Укр., 12.VІІІ 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 721.