МУЗЕ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до музей 1. Діти охоче забрали ваганці [ваганки], і Тоня прикидала в умі, де вони їх поставлять в шкільній музейній кімнаті (Гончар, Тронка, 1963, 324); Протягом багатьох років Франко уважно стежив за розвитком живопису, мистецтвознавчої науки, сучасної йому музейної справи (Мист., 4, 1956, 2); Музейний експонат; // Власт. музеєві. В кімнату, де 33 роки тому був великий Ленін, ішли і йшли делегації військових частин.. Ця скромна тінява кімната, вже сповнена музейним урочистим холодком, здавалась їм піднесеною над світом вище палаців, вище хмарочосів (Гончар, III, 1959, 459).
2. Який годиться для музею; рідкісний, цінний. Швидко пробігав самурай з своїм музейним мечем (Довж., І, 1958, 122); [Кривцова:] Він [флакон] у нас тридцять років. Музейна річ (Коч., II, 1956, 433).
◊ Музе́йна рі́дкість — про щось старовинне, рідкісне.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 822.