МУ́ЛЯТИСЯ, яюся, яєшся і рідко МУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок., розм. Виявляти нерішучість; вагатися. Я бачив, що він мулиться, і добре розумів причину (Коцюб., II, 1955, 426); Кріпаки й наймані слуги вставали одне за одним, але панові здавалося, що вони муляються й не квапляться (Ільч., Козацьк. роду..,1958, 31); — Чого ви муляєтеся? — всміхнувся Сагайдачний. — Це моя наречена (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 825.