МІЦНИ́Й, а́, е́.
1. Який важко піддається руйнуванню, псуванню (важко ламається, б’ється, рветься і т. ін.). Стіни [башти] неначе будовані з криці.. Щільні віконниці, склеп кам’яний, Засов висить над дверима міцний (Граб., І, 1959, 241); Черниш все ще не досягнув гребеня. Тонкий, міцний канат, що спускався від нього, вже кінчився, і його мусили доточувати (Гончар, 111,1959, 101); Мариновані гриби і солоні огірки повинні бути міцними і пружними (Укр. страви, 1957, 61); // Який не можна порушити, зруйнувати; який довго існує, триває, тримається. Нікому не зламати Партії міцної (Укр.. думи.., 1955, 379); Найвищий принцип диктатури пролетаріату — міцний союз робітничого класу і трудящих мас селянства під керівництвом робітничого класу (Програма КПРС, 1961, 8); За мир ідем походами І мир міцний — добудем! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 3); Шляхом зіставлень діалектних особливостей учнів з літературною мовою вчитель домагається глибшого, а головне більш свідомого і міцного засвоєння норм літературної мови (Нариси з діалектології.., 1955, 6).
2. Фізично витривалий, сильний, дужий. Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (Вовчок, І, 1955, 320); Шумейко, міцний дід років 60-ти, майструє за столом модель парусного судна (Коч., II, 1956, 537); Особливу симпатію викликав шкутильгаючий коник Черниша. Міцний, як качан, сумирний, з густою чуприною на лобі, він дозволяв дітям бавитися з ним, лазити попід черевом (Гончар, III, 1959, 93); // Який має велику силу або свідчить про неї (про частини організму людини або тварини). Міцнії руки спинили віз (Вовчок, І, 1955, 325); Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (Коцюб., І, 1955, 366); Він дивився на міцні лейтенантові плечі і пробував свої (Гончар, III, 1959, 410); Там, де Дніпро гримить і лине, уже поставила турбіни міцна робочого рука (Сос., І, 1957, 155); //Звучний, сильний (про голос). Далеко розносилися їх [бабів] міцні, на простори раховані голоси (Хотк., II, 1966, 58).
3. перен. Духовно сильний; стійкий, непохитний. Натура його не була міцна, завзята (Мирний, III, 1954, 186); Він не був непохитний, міцний, як той дуб. Душа його була мов у пропасниці. Він був кволий (Довж., І, 1958, 269); Добре, що Артем мужик міцний, — не дуже піддається цій хворобі [страхові] (Головко, II, 1957, 586).
4. Такий, якому можна вірити; твердий, надійний. Слова [у Прокопа] були міцні та повні, наче добре зерно (Коцюб., II, 1955, 40); Твердохліб зупинився вражений. Де ж Сміливець? Завжди таке міцне слово в нього, а сьогодні підвів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 3); // Який досяг високого ступеня вияву; глибокий (про почуття, сон і т. ін.). Чехов здавна увійшов у моє серце, як міцна й незгасна любов (Рильський, III, 1956, 14); Осавула лежав на спині і спав міцним сном, аж рота роззявив і вищирив зуби (Н.-Лев., II, 1956, 203); Спи, дитятко, сном міцним! (Рильський, І, 1956, 253).
5. Який діє з великою силою; дошкульний (про вітер, мороз і т. ін.). Міцний вітер подув від заходу, потряс вікнами хат (Кобр., Вибр., 1954, 142); Міцний мороз пробирав аж до кісток (Кач., Вибр., 1947, 162); //Який робиться з силою. — Видужуй, Володю, — торкнув [Ткач] забинтовану руку Рязанцева, погладив її ніжно замість міцного потиску і вийшов з палати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 365); В голові безперервно гуло, дзвонило, як після міцного, але не болючого удару (Гончар, III, 1959, 42).
6. Який містить в собі велику кількість розчинених речовин; насичений. Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (Коцюб., II, 1955, 245); — Я вмію зварити маленьку чашку турецької кави — міцної й гіркої, як гірка солодкість життя (Ю. Янов., II, 1958, 78); // 3 великою концентрацією діючих речовин. Міцна горілка запекла в роті, як огонь (Н.-Лев., II, 1956, 54); Свіжа, студена, гостра на смак, вона [мінеральна вода] забивала дух своєю міцною приємною різкістю (Гончар, III, 1959, 90); А каторжний тютюн такий міцний та густий (Стельмах, Хліб.., 1959, 24); // Різкий, терпкий (запах, а також що-небудь, що має такий запах). На вікні мороз, і аромат вербени здається не таким солодким і міцним (Сос., І, 1957, 101); Десь з невидимих душників просочується міцний дух влежаної дубівки (Стельмах, І, 1962, 71).
7. розм. З великим достатком; заможний. — Даремно нарікаєш на Прокопа. Він — міцний хазяїн (Руд., Остання шабля, 1959, 173); — Переважна кількість колгоспів — це багатогалузеві, економічно міцні господарства (Колг. Укр., 4, 1958, 7).
$ Міцне́ сло́во (слова́, слівце́): а) різкий, дотепний, дошкульний вислів. А ми ту молотьбу починали, що збираємося кінчати? — в’їдливо спитав хтось від дверей. За гомоном Кіндрат Дорофійович не розпізнав голосу. Але заготовив міцне слівце, зібравшись стьобнути ним всякого, хто наважиться підтримати необачну вилазку проти нього (Логв., Літа.., 1960, 13); — Ви самі потураєте їх [козаків] свавіллю. Це така нахабність, така зухвалість… таке… — не міг він підшукати досить міцного слова (Тулуб, Людолови, І, 1957, 24); б) непристойний вислів, лайка. — Тільки, будь ласка, якнайменше міцних слів. Пам’ятай, що ти дипломат (Довж., І, 1963, 142); За коротку мить дід устиг спом’янути міцним словом усю нечисту силу (Донч., V, 1957, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 758.