МІША́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. За допомогою мішалки, ложки і т. ін. перегортати, збовтувати, перемішувати що-небудь. Всипала я кукурудзяне борошно в окріп, мішаю ложкою мамалигу (Н.-Лев., III, 1956, 255); * Образно. У мовчазнім натхненні ліс Мішає фарби на палітрі (Мур., Осінні сурми, 1964, 9).
2. Сполучати що-небудь різнорідне. Баба мішала в свій язик [мову] словацькі слова (Н.-Лев., II, 1956, 405); В чисту, як золото. .. пшеницю мішали вівсюга — щоб не впізнали, або розсипали в полову в клуні (Головко, II, 1957, 330); // Переміщуючи, порушувати порядок розташування чого-небудь. — Не давайте їм [полякам] шикуватися в ряди!.. Мішайте їх, мішайте, розділяйте! (Довж., І, 1958, 251); Лікарша мішав карти, як шулер перед гарячою грою (Ле, Міжгір’я, 1953, 52).
◊ Міша́ти (змі́шувати) з земле́ю кого-небудь — паплюжити. Він перевів погляд на ешелон.. з плакатами на вагонах, що з землею мішають шляхту та пана Пілсудського (Гончар, II, 1959, 308).
3. розм. Помилково приймати одне за інше; плутати, не розрізняти. — Не так-бо було!.. ви, отче Єремію, мішаєте одне з другим (Н.-Лев., III, 1956, 376); Вона так ослабла, що мішала cон із дійсністю (Тют., Вир, 1964, 451).
4. діал. Бентежити (у 2 знач.). Погляд молодого чоловіка мішав його і прибивав до місця (Кобр., Вибр., 1954, 63).
МІША́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., розм. Те саме, що заважа́ти.- Геть же від лавки, не мішай людям в мене товар розбирати (Кв.-Осн., II, 1956, 476); Пішла собі старенька додому. Галі наче легко зітхнулося. Усі їй мішали (Вовчок, І, 1955, 155).
Не міша́є; Не міша́ло б — не заважав (не заважало б), не завадило (не завадило б); не зайве (не зайвим було б). — Я йду потихеньку, як звичайно, бо хоч нічого і не чуєш, а все ж осторога не мішає (Хотк., І, 1966, 88); — Його он жіночка в Чаплинці жде молода, недавно оженивсь. Та й мені не мішало б додому заскочити (Гончар, II, 1959, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 760 - 761.