НА́БІР, присл., розм. У борг, без грошей. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (Коцюб., І, 1955, 91); Крамарі.. давали їй крам завжди гарний, бо вона ніколи не брала набір (Л. Янов., І, 1959, 235); Часто він віддавав свій немудрий товар в набір і тоді доводилося переживати скрутні безхлібні дні (Стельмах, І, 1962, 126).
НАБІ́Р, бо́ру, ч.
1. Дія за знач. набира́ти 5, 7. Уже першого дня мобілізації кілька десятків чоловік пішло з села. А через місяць-два — другий набір (Головко, II, 1957, 515); — Коли буде набір робітників на пилорами, я протегуватиму (Чорн., Визвол. земля, 1959, 20); // Наймані, завербовані для чого-небудь люди. Гаркуша був вдоволений новим набором (Гончар, Таврія, 1952, 217).
2. Сукупність однорідних предметів, які разом становлять щось ціле. Осторонь, так, щоб усім було видно, червоніла атласна коробка набору "Червона Москва" (Собко, Звич. життя, 1957, 85); За дорученням райкому вони мали вручити переможцеві місячника лісу першу премію — патефон з набором пластинок (Логв., Літа.., 1960, 106).
3. друк. Сукупність набраних літер, що відтворюють який-небудь текст.
4. діал. Кладь; вантаж, вага. Тяглися [вози] болотною дорогою з тяжким набором (Фр., VIII, 1952, 379).
$ Набір слів — позбавлені смислу сполучення слів, фраз або слова фрази, якими прикривають істинні думки. Але ж і Мухтаров, нервуючись, так спрямував його думку, що годі було викручуватись, ховатись за набором слів (Ле, Міжгір’я, 1953, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 17.