НАВПРИ́СІДКИ, НАВПРИ́СЯДКИ і НАПРИ́СІДКИ, НАПРИ́СЯДКИ, присл., перев. з дієсл. піти, пуститися, вдарити і т. ін. Присівши, викидати то одну, то другу ногу (у танці). І знову ліри заревли, І знов дівчата, мов сороки, А парубки, узявшись в боки, Навприсідки пішли (Шевч., II, 1953, 77); Василь, не припиняючи гри, пустився навприсядки (Бойч., Молодість, 1949, 77); Біля столу Максим хвацько вдарив навприсядки (Стельмах, Хліб… 1959, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 41.