Навіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. наві́рити, рю, риш, гл. Давать, дать въ долгъ. Шинкарочки мене знає, на сто рублів навіряє. Бал. 2.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 470.
Що oзначає слово - "навіряти"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.