НАГНО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАГНОЇ́ТИ, ою́, ої́ш, док., перех.
1. Викликати нагнивання чого-небудь, доводити до гниття. Нагноювати рану.
2. Занехаювати що-небудь: забруднювати гноєм. [Проня:] Добрі родичі, що не знаю, як і віднадитися! Нагноїть у хаті, розговори заведе такі! (Стар., Вибр., 1959, 603); В дворі коло хати сіна натрушено, коні нагноїли (Мирний, III, 1954, 303).
3. розм. Те саме, що угно́ювати. Треба поле нагноїти.
4. Гноїти в якій-небудь кількості. Нагноїти багато картоплі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 50.