НАДРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до друкува́ти. В цій [острозькій] друкарні Іван Федоров надрукував у 1580-1581 рр. церковнослов’янською мовою біблію, яка є видатним зразком друкарської справи того часу (Іст. УРСР, І, 1953, 173); Оповідання Ваші мені дуже подобаються і мені здається, що їх варт надрукувати (Мирний, V, 1955, 387); — Писав я в тяжкі і гарні хвилі цей щоденник. Думав колись надрукувати (Ірчан, II, 1958, 139); — Будь ласка, напишіть автору рецензію. Було б бажано надрукувати на машинці і в кількох примірниках (Томч., Готель.., 1960, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 78.