НАДСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., перех.
1. Січучи, подрібнювати частину чого-небудь.
2. Розсікати трохи, небагато, не до кінця.
3. Збивати, ушкоджувати, зранювати що-небудь. Кінь надсік собі ногу (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 79.