НАМЕРЗА́ТИ, а́є, недок., НАМЕ́РЗНУТИ і НАМЕ́РЗТИ, зне; мин. ч. наме́рз, ла, ло; док.
1. Замерзаючи, вкривати поверхню чого-небудь або нагромаджуватися на чому-небудь (про лід, сніг і т. ін.). — Борода [Морозенка] сплетена з довгих-предовгих вістряків, що намерзають у ясний день під стріхами (Мирний, IV, 1955, 291); Ось і будинок. Темні сходи, затоптані снігом, на дверях намерзла крига (ТО. Янов., II, 1954, 39); // Покриватися льодом. Шаліє вітер, рве, мете, намерзли шибки (Горд., Дівчина.., 1954, 126); Від ставу до двору намерзала горбата дорога, якою возили воду (Кучер, Прощай.., 1957, 165).
2. тільки док., розм., рідко. Те саме, що наме́рзнутися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 125.