НА́ТЩЕ́, присл. Не поївши, на порожній шлунок. Бувало цілими тижнями ходив [Демидів] натще до школи (Мак., Вибр., 1954, 50); Досліджувані речовини давали тваринам натще, тому годування тварин припинялося за 18 годин до початку досліду (Фізіол. ж., II, 1, 1956, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 221.