НАТІКА́ТИ, а́є, недок., НАТЕКТИ́, тече́, док. Стікаючи або просочуючись, збиратися де-небудь у певній кількості. На пахучу, воском натерту підлогу починають натікати з чобіт-жовтанців брудні патьоки (Стельмах, І, 1962, 81); В Кайдаша натекло повний рот слини (Н.-Лев., II, 1956, 280); Дівчата виставляють ночви попід стріхи, щоб натекло в них м’якої шовковистої води (Руд., Остання шабля, 1959, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 214.