НЕДАЛЕ́КИЙ, а, е.
1. Який міститься, відбувається на невеликій відстані від кого-, чого-небудь; близький. Через рік пан Хоцінський вже спевнив своє слово, знайшов Ясеві краще місце в недалекому селі (Н.-Лев., І, 1956, 156); Несподівано брязнуло вікно.. Разом із тим стало чути шумі і гострий гамір недалекої юрби (Вас., II, 1959, 17); Раптом все це: і недалеку розмову, й густі вечорові сутінки — прорізав голосний жіночий крик (М. Ол., Чуєш.., 1959, 67); // Невеликий за відстанню; короткий. До города дорога й недалека, Не забари́ться б перейти (Гл., Вибр., 1951, 79); Отак би все життя їздив би [хлопчик]. Жаль, що тільки недалека дорога до дядька Тимофія (Стельмах, II, 1962, 130).
2. Який відбувався, здійснювався і т. ін. недавно; недавній; // Який скоро відбудеться, здійсниться і т. ін. — Я вже підготовив собі чимало однодумців, які згодяться нам у недалекій боротьбі (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11); По той бік берега.. раптом плеснуло щось серед нічної тиші, певно, безсонна щука грає у воді, відчуваючи недалекий світанок (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 42).
Недале́ка пора́; Недале́кий час — час, що недавно минув або скоро настане. Пора та недалека, коли тупа загарбницька рука Останнього скосила там бика, телят закинувши до Гагенбека (Рильський, III, 1961, 278); Недалекий той час, коли внутрішнє тепло Землі широко стане на службу народному господарству (Наука.., 1, 1957, 23).
3. перен. Розумово обмежений, відсталий; нерозумний. Оцей проноза й підлиза держав тепер цілий повіт у своїх руках, заправляючи ним по своїй хіті, замість недалекого й ледачого "предводительського синка" (Мирний, І, 1949, 373); [Благонравов:] Він просто недалека людина, з обмеженими здібностями (Корн., II, 1955, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 281.