НЕДООЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НЕДООЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., перех. Неповною мірою оцінювати чи визнавати значення кого-, чого-небудь. Дехто, захопившись тракторами, може, вже недооцінює коня? (Вишня, II, 1956, 56); Цього противника можна тільки недооцінити, але ніколи не переоцінити (Вільде, Сестри.., 1958, 493); // Не повністю, не до кінця враховувати що-небудь. В хаті не як було й повно ще. То дядько Гордій просто недооцінив її місткості (Головко, II, 1957, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 296.