НЕЛЕГКИ́Й, а́, е́.
1. Який має значну вагу; досить важкий. Лежав там камінь нелегкий, Віками в землю вріс (Граб., І, 1959, 598); Нелегка ноша.
2. Який вимагає великих зусиль (фізичних чи розумових), напруження, затрати енергії для здійснення, розв’язання, з’ясування і т. ін. чого-небудь. Робота в експедиції була нелегка (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 83); Тільки, коли розв’язує [Віталій] задачу якусь нелегку, тоді враз стає серйозним, нахмуреним (Гончар, Тронка, 1963, 87); // Сповнений труднощів, нестатків, горя, переживань і т. ін. Настали нелегкі часи (Н.-Лев., II, 1956, 40); Брага їсть мовчки, серйозно, а біля примружених очей уже променяться зморшки — свідки нелегкого, видно, життя (Гончар, Тронка, 1963, 270).
3. Позбавлений радості (про роздуми, переживання і т. ін.). Нелегкі роздуми не раз тривожили душу Погиби, І найбільше лякало те, що з кожним днем він все більше віддалявся від золотих долин свого життя і від своєї України (Стельмах, II, 1962, 50).
◊ З нелегки́м се́рцем — з тривогою, у поганому, пригніченому настрої. Він махнув їй рукою і з нелегким, стривоженим серцем попрямував до села (Стельмах, І, 1962, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 331.