НЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. ніс, несла́, ло́; недок.
1. перех. Узявши кого-, що-небудь у руки або навантаживши на себе, переміщати, доставляти кудись. На руках несе [жінка] малу дитину (Л. Укр., І, 1951, 30); Василинка ж уже несе на стіл миски і ложки (Стельмах, II, 1962, 74); З найближчих сіл лісовими стежками бійці несли на плечах важкі човни (Гончар, III, 1959, 342); // перен. Мати, містити в собі. Хоча Іван Ярош ніс додому радісну звістку, але в душі його не було спокою (Стельмах, І, 1962, 418); Він попрощався з Вірою Павлівною і пішов, гірку зневагу несучи в грудях… (Хотк., І, 1966, 55); Грому гордого погрози Повітря стомлене несе (Рильський, І, 1956, 28); // перен. Маючи що-небудь, передавати його іншим. Наше мистецтво об’єднує людей тому, що несе в маси найпередовіші ідеї епохи, найгуманнішу мораль, найблагородніші ідеали (Мист., 1, 1962, 11).
◊ Ви́соко нести́ го́лову див. ви́соко; Нести́ весь тяга́р — самому виконувати всі види робіт. Бабця сама несла весь тягар на собі, не допускаючи Марусю навіть до дрібниць (Хотк., II, 1966, 11).
2. перех. З великою швидкістю везти, пересувати кого-, що-небудь. Коні несуть його — він же у возі відкинувся навзнак (Зеров, Вибр., 1966, 235); Маленький.. автомобіль чеської марки безгучно несе нас рівною, білою пеленою шляху до Яблунева (Мас., Під небом.., 1961, 73); Від Золотих воріт добрі коні несли просторі сани (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 7); // Захопивши силою свого руху, швидко пересувати (про вітер, течію води і т. ін.). Вітрило-вітре, господине! Нащо ти вієши, несеш… Хановські стріли? (Шевч., II, 1953, 338); Вітер зірвав одну сорочку і несе (Ю. Янов., IV, 1959, 26); [Надія:] Мало не втопилась! Запливла далеко і ніяк до берега не могла добитись. Течія несе!.. (Корн., II, 1955, 283); // безос. Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (Коцюб., І, 1955, 355); // Змушувати йти куди-небудь. Щось нестримно несло його геть з рідного села (Довж., І, 1958, 288); // безос. [Одарка:] Це вже й Микиту несе! (Кроп., І, 1958, 63).
◊ Ді́дько несе́ див. ді́дько; Куди́ (зві́дки) бог несе́? див. бог; Куди́ (зві́дки) нечи́стий (чорт, чорти́ і т. ін.) несе́ (несу́ть)? — уживається як запитання, щоб вияснити, куди або звідки змушують якісь причини рухатися кого-небудь. — Куди тебе чорти несуть?! — скрикнула Антоніна, побачивши, як один дуже-таки побитий німецький офіцер.., перехопившись через тин, біг до неї городом (Довж., І, 1958, 369); Куди́ но́ги несу́ть див. нога́; Ле́две (наси́лу) но́ги нести́ див. нога́; Лиха́ годи́на (лихи́й, нечи́стий і т. ін.) несе́ — уживається для вираження незадоволення з приводу чиєїсь небажаної появи де-небудь. — Когось несе лиха година! — промовив він (Мирний, І, 1954, 304); — Ой мені лишечко! — думаю я собі, — це ж сам нечистий несе Хаброню! (Н.-Лев., III, 1956. 254); А ж ось лихий царя несе (Шевч., II, 1953, 351); Но́ги не несу́ть див. нога́; Самі́ но́ги несу́ть (несли́) див. нога́; Чи дале́ко госпо́дь несе́? див. госпо́дь.
3. перех. Розносити, розповсюджувати, поширювати що-небудь. Вітер несе з холодком пахощі степової рослини (Мирний, IV, 1955, 310); // неперех., безос., чим. Поширюючись повітрям, ставати відчутним. Віяло раннім холодом, відкись несло димом (Фр., IV, 1950, 268); Від коняки несло потом і ремінною збруєю (Тют., Вир, 1964, 326); Бистрик завів Андрія в гірницьку їдальню, що з неї несло пахощами смачної їжі (Чорн., Красиві люди, 1961, 14).
4. перех., перен. Виконувати які-небудь обов’язки, доручення і т. ін. Друкарі й шофери добре несли вахту, виконуючи цю роботу вже не перший раз (Кучер, Голод, 1961, 148); Всім стало на мить весело від войовничого вигляду хлоп’яти, від того, з яким запалом і старанністю несе воно свою нехитру службу (Гончар, Маша.., 1959, 19).
Нести́ відповіда́льність — бути відповідальним за кого-, що-небудь перед кимсь, чимсь. Стільки років жив він у тому переконанні, що тільки Галя несе цілковиту відповідальність.. за їх розбите гніздо (Вільде, Винен.., 1959, 75); Нести́ одві́т див. відві́т; Нести́ слу́жбу див. слу́жба.
5. перех., перен. Бути причиною чого-небудь; приносити з собою як наслідок. Тривалий термін виробництва фільму несе збиток не тільки фабриці, але й країні, режисеру, сценаристу в плані якості (Довж., III, 1960, 202); Семенові байдуже, що сідає сонце, що з ярів виступає ніч, несучи спочинок усім трудящим (Коцюб., І, 1955, 128); Ленінська зовнішня політика КПРС несе народам мир і дружбу, і тому вона зустрічає з їх боку гарячу підтримку й схвалення (Ком. Укр., 10, 1967, 24); // Давати прибуток, вигоду. [Пан Зефірин:] Маю тут 50 моргів луки, а досі мені морг ніс ледве 10 ринських чистого доходу (Фр., II, 1950, 372).
◊ Важки́й хрест нести́ див. важки́й; Нести́ гріх — бути винним, відчувати за собою вину в чому-небудь. Кожен з нас несе гріх за собою.. Чого ж одному прощено, один забувся про його, наче спокутував, а мені нема ні забуття, ні спокути? (Мирний, І, 1949, 391); Нести́ ка́ру — бути покараним за погані вчинки. Особи, що деруть сорочачі або ластівчині яйця, обов’язково несуть кару — рябіють (Донч., VI, 1957, 7); Нести́ поку́ту — виконувати що-небудь небажане, неприємне, ніби як покарання за щось. — На фермі що робите? — Покуту несу. Важку покуту, чоловіче добрий (Тют., Вир, 1964, 111).
6. перех., спец. Тримати на собі, бути опорою для чого-небудь. Однорічна трав’яниста рослина [гірчака] з розгалуженим стеблом, часто червонуватим, яке несе блискучі довгасто-ланцетні листки (Лікар. рослини.., 1958, 93); Дерево [лісової яблуні] від 6 до 18 м заввишки має здебільшого широку крону, яка несе багато дрібних гілочок (Сад. і ягідн., 1957, 11).
7. перех. і неперех., перен., розм. Говорити що-небудь нерозумне, несерйозне і т. ін. Цибелла же була ласуха, .. До того ж страшна говоруха, О всякій всячині несе (Котл., І, 1952, 218).
◊ Баляндра́си нести́ див. баляндра́си.
8. перех. Відкладати яйця (про птахів). І чорна курка білі яйця несе (Укр.. присл.., 1955, 276); Чув хлопчина, як казали люди, що в неї на птахофермі кури золоті яєчка несуть (Донч., VI, 1957, 485).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 390.