НОСО́К, ска, ч.
1. Зменш, до ніс 1, 2. — Подивилась [жінка] й зморщила носок… (Вовчок, VI, 1956, 269); Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить (Номис, 1864, № 11309).
2. Передня частина взуття, панчіх, шкарпеток, ступні і т. ін. Став [Оксен] танцювати гопак на манір лезгинки, пружно викидаючи перед собою носки чобіт (Тют., Вир, 1964, 209); Вона вже дивилася під ноги й носками туфель не збивала мерзлих грудочок (Чорн., Потік.., 1956, 49).
На носка́х — спираючись на передню частину ступні. З класу виходили [діти] тихенько, на носках (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 33); На носки́ става́ти (ста́ти, спина́тися, зіп’ясти́ся і т. ін.) — ставати, спираючись на передню частину ступні. Він стояв під насипом, зіп’явшись на носки, сердитий, знервований (Гончар, III, 1959, 368).
3. Передня частина багатьох предметів. Ложку треба тримати носком до губів (Укр. страви, 1957, 401); Лапчастий носок сошника розгортає грунт до вологого (Хлібороб Укр., 9, 1965, 30).
4. перев. мн. носки́, ів. Те саме, що шкарпе́тки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 446.